Історична довідка

Історія створення села Новополтавка

У 2010 році виповнилося 125 років з часу заснування села Новополтавка, яке нині входить до складу Новобузького району. На зберіганні у державному архіві Миколаївської області знаходяться документи, що містять інформацію з історії села.

Єврейська колонія Новополтавка була заснована у 1840 році. Згідно з переписом 1859 року її населення становило близько 2200 осіб, з них 1588 — євреїв. На той час у селі було два єврейських молитовних будинки та православна церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. До цих пір збереглися книги шлюбних обшуків православної церкви. В таких книгах містився опис обставин, які могли б завадити шлюбу та підписи свідків.

Колоністи переважно займались торгівлею у сусідніх селах, чоботарством, ювелірною та швейною справами, хліборобством. Цікаво, що садівництво та скотарство майже не розвивались. На цей час кількість населення в Новополтавці зросла і в 1916 році становила вже 2354 особи та 453 господарства.

У Новополтавці працювала медична дільниця, в якій налічувалось 13 працівників. На сьогодні збереглися архівні відомості про боротьбу медиків з епідемією тифу в 1921-1923 роках.

У 1922 році село стало самостійним населеним пунктом і ввійшло до складу Ново-полтавської волості. Поблизу колонії проходили два шляхи: Новий Буг— Новополтавка та Новополтавка — Маліївка. Користувались переважно першим шляхом. У неділю та четвер працював базар. В колонії діяли трудова школа, механічний млин, олійниця, кузня та ремонтна майстерня.

За програмою ліквідації наслідків голоду у 1923 році в Новополтавці працювало два дитячих будинки, у яких перебувало близько сотні дітей. Штат дитячих будинків нараховував 11 працівників. З метою допомогти ліквідувати наслідки голоду єврейська організація Харкова надала 100 мільярдів карбованців новополтавським євреям-колоністам для купівлі худоби та відновлення сільського господарства. На користь безпритульних дітей у 1924 році у Новополтавці була проведена спеціальна лотерея.

Молодь села мала змогу навчатися у Новополтавському сільськогосподарському технікумі, який у 1927 році мав маслозавод, сироварню, два млина та товариство виноградарів. Щоб забезпечити студентів житлом, у 1929 році було вирішено побудувати для них одноповерховий гуртожиток.

Крім технікуму, в Новополтавці працювало 13 державних установ та підприємств: метеорологічна станція, залізнична трудова школа, школа ліквідації неписьменності, сільбудинок, амбулаторія, аптека, ветеринарна дільниця, поштова філія, крамниця, закупівельний пункт акціонерного товариства «Хлібопродукт», сільрада та сільське товариство взаємодопомоги.

З серпня 1941 по березень 1944 року село було окуповане німецькими загарбниками. За час окупації на примусові роботи до Німеччини вивезли 169 новополтавчан, 931 особу єврейської національності розстріляли поблизу села.

Після закінчення війни почалось активне відновлення роботи організацій та установ. У селі запрацював млин. Новополтавчани продовжували трудитися в колгоспі, який у 1957 році отримав назву «40-річчя Жовтня».

Життя продовжувалося, і новополтавці вносили свій владу розвиток і процвітання Новобузького краю.